Сенсорне виховання дошкільнят

 

СЕНСОРНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

 

Сенсорне виховання — цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування почуттєвого пізнання й удоско­налення відчуттів і сприйняття.

Дитина пізнає навколишній світ, а також явища природи, події громадського життя, доступні спостереженню. Добре роз­винена здатність сприйняття необхідна, і її потрібно розвива­ти в дітях. У процесі всієї життєдіяльності дітей відбувається накопичення ними сенсорного досвіду, збагачення їхнього сві­товідчуття, підвищення емоційного тонусу, активізація пози­тивних знань, пов'язаних зі сприйняттям явищ навколишньо­го світу, пробудження інтересів, формування потреб.

Дитина в житті зустрічається з різноманіттям форм, барв та інших властивостей об'єктів, зокрема іграшок і предметів домашнього побуту. Вона знайомиться і з творами мистецтва: музикою, живописом, скульптурою. Малюка оточує природа з усіма її сенсорними ознаками: багатокольоровістю, запаха­ми, шумами.

Навколишня дійсність пізнається через аналізатори. Аналізаторна система інтенсивно розвивається в дошкіль­ному віці, особливо від 2 до 5 років. Необхідно забезпечува­ти діяльність дітей, що вдосконалює їхні аналізатори. Дуже важливим є формування в дітей уміння слухати, спостеріга­ти, бачити, чути. Для розвитку сенсорних здібностей важ­ливо, щоб діти не тільки одержували відомості про те, що для чого вживається, як це називається, але й збільшували сприйняття цих предметів, випробовували різні відчуття від дотику до них, від дії з ними: переносячи предмети, відчу­ти міру їхньої ваги; беручи їх до рук, відчути й визначити якість поверхні, температуру.

Зовнішні якості й властивості предметів навколишнього сві­ту надзвичайно різноманітні. Кожний сенсорний еталон має своє словесне позначення: міри ваги, міри довжини, колірний спектр, розташування нот на нотному стані, площинній об'ємні геометричні фігури та ін.

Опанувавши ці еталони, діти будуть співвідносити з ними будь-яку якість, яку вони сприйняли, давати їй визначення. Завдяки цим «одиницям виміру» дитина повніше й глибше пізнає різні властивості конкретних предметів, її сприйняття набуває цілеспрямованого й організованого характеру.

Удосконалювання будь-якої діяльності залежить від рівня сенсорного розвитку дитини. Особливо чітко ця залежність простежується в художній діяльності, у якій потрібний пере­важний розвиток тих або інших аналізаторів, що забезпечують необхідну точність і тонкість диференціювання.

Залежно від змісту діяльності, її мотивів змінюються гостро­та, тонкість відчуттів, оскільки різні ознаки предметів висту­пають у своєму життєвому значенні. Засвоївши ту або іншу оз­наку предмета в одному виді діяльності (наприклад навчилася розрізняти кольори в дидактичній грі), дитина використовує її в інших видах діяльності (малюванні, аплікації й т. ін.).

У розвитку почуттєвого пізнання велике значення має мов­лення. Слово дорослого фіксує придбаний дитиною сенсорний досвід, узагальнює його. Уведення в словник дитини назв різ­них ознак допомагає розвинути здатність до порівняння — най­важливішої розумової операції. Словесні позначення ознак і властивостей предметів сприяють осмисленому їхньому спри­йняттю, чіткому розрізненню.

Отже, сенсорний розвиток дитини, з одного боку, має само­стійне значення — отримання виразних понять про оточуючий світ, з іншого боку — складає фундамент загального розумо­вого розвитку, що неможливо без опори на повноцінне сприй­няття.

 

СЕНСОРНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПОБУТОВІЙ  ДІЯЛЬНОСТІ

 

Значний час, особливо в дітей молодшого дошкільно­го віку, приділяється на так звану побутову діяльність, пов'язану з виконанням режиму. Зміст цієї діяльності дуже важливий для сенсорного розвитку. Під час умивання діти розрізняють теплу й холодну воду, пізнають інші властиво­сті води, відчувають запах мила, сухість і вологість рушни­ка. За сніданком, обідом, полуденком можна знайомити ма­лят з особливостями їжі, продуктів, їхнім смаком, запахом, консистенцією, кольором тощо. У процесі виконання режим­них процедур діти тренуються в просторових орієнтуваннях: права, ліва рука, нога, збоку, позаду й т. ін. Тимчасова ви­значеність режиму життя дітей допомагає їм засвоїти перші уявлення про частини доби, дні тижня, про те, що означає «зараз», «потім», «рано», «пізно» й т. ін. Дітей треба вчити цінувати час власний та інших, не спізнюватися, не змушу­вати чекати на себе. Таким чином, їх підводять до усвідом­лення незворотності, плинності часу.

Діти дізнаються назву посуду, меблів, одягу, знайомляться з матеріалами, із яких вони зроблені. Сприйняття загострюєть­ся зі зміною характеру дій або життєвої ситуації. Черговим не­обхідно розрізняти тарілки за величиною, глибиною, чашки й блюдця за кольорами; у процесі роботи вони відчувають вагу, гладку поверхню, холодок порцелянового посуду, легкість пластмасового. Здвигання столів, розміщення стільців викли­кають інші рухові, дотикові відчуття, потребують сприйняття просторових відносин, ліній контуру тощо.

Ознайомлення дітей із предметами побуту, хатнім начинням служить розвитку аналітико-синтетичної діяльності, трену­ванню в порівнянні, класифікації. Засвоєння та відтворення послідовності дій, необхідних для вмивання,  вдягання, роздягання, прийому їжі, сервірування столу, потребують  зосередженості уваги, пам'яті, мислення, довільності поведінки.

 

СЕНСОРНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ

 

Особлива роль у сенсорному вихованні дітей належить при­роді. Пізнання природного оточення спочатку здійснюється почуттєвим шляхом: за допомогою слуху, зору, дотику, нюху.

У будь-яку пору року діти відчувають радість від безлічі відчуттів, які дає природа. Як важливо надати їм можливість повніше відчути всі ці приємні, радісні моменти! Зануритися в атмосферу природи можна тільки на якусь мить, але ця мить для сенсорного розвитку дітей є дуже важливою. Так, у лісі, парку малята вчаться розрізняти забарвлення осіннього листя: у берези воно лимонного кольору, у верби — зеленувато-жовто­го, в осики — червоного або лілового. Картина осіннього лісу, парку сприймається яскравіше, якщо запропонувати дітям послухати голоси птахів, шум вітру, шерех опадаючого листя, учити визначати запахи грибів, прілої зелені.

Більшість дітей реагують на нові, гострі відчуття бурхливи­ми рухами: бігають, стрибають, валяються на траві, кричать, верещать, сміються. Така реакція є природною, і треба дати їй виявитися. Діти затівають різноманітні ігри — бігають нав­коло дерев, ховаються за ними, обіймають руками стовбури, збігають із пагорка. Особливо приваблює дітей вода: вони опус­кають у струмок руки, кидають гілки й стежать, як вони спли­вають за течією. Із трав, плодів, коренів, піску, води готують «страви».

Легко й охоче малята засвоюють назви квітів, трав, каменів. Таке безпосереднє спілкування з природою допомагає дітям знаходити їх, орієнтуючись за формою, будовою, запахом; во­логістю, гладкістю, пухнастістю.

Чим більше органів почуттів «задіяно» в пізнанні, тим біль­ше ознак і властивостей виділяє дитина в досліджуваному об'єкті, явищі, а отже, тим багатшими стають її уявлення. На основі таких уявлень виникають розумові процеси, уява, фор­муються естетичні почуття.