Дитячі страхи та їх профілактика
Дошкільний вік – період, коли у дитини починає формуватися мораль, образ власного «Я», виникає проблема розібратися у взаєминах між людьми. Малюк потрапляє у світ нових емоцій, почуттів, стикається з життєвими ситуаціями, які часто не може пояснити. Внаслідок чого у дитини виникають страхи. Діти можуть боятися незнайомих людей, вигаданих істот, транспорту, лікарні, крові, уколів, фізичного та словесного покарання, страшних снів, стуку у двері, дитсадка, заходити в річку тощо.
Проте малята ще не здатні усвідомити таке почуття, як страх. Розуміння з’являться лише у старшому дошкільному віці. Страх стає більш складним почуттям, набуває різних форм і видів. Дитина боїться осуду колективу, відчуває страх бути не прийнятою в гру, страх самостійності. Тільки усвідомивши свій страх, дитина починає з ним боротися. Деякі батьки помилково вважають, що почуття страху сприяє формуванню у дитини слухняності, що страх – швидкоплинне переживання, яке не завдає дитині великої шкоди. Тому й сьогодні застосовуються як дисциплінуючий метод – фізичне й моральне покарання.
Тож знайте, що залякування – згубне для психіки дитини. Якщо у дитини ви помітили будь-який страх, бийте на сполах, це вже перші симптоми того, що вона зазнає великого внутрішнього напруження, не може впоратися з власними емоціями та труднощами.
Нервова система дошкільнят ще слабка, тому самостійно їм подолати страхи дуже важко. І тут на допомогу дитині повинні прийти батьки і працівники дитячого закладу або школи.
Поради для батьків:
- Ø Кожний день приділяйте час для спілкування зі своєю дитиною. Дайте їй змогу поділитися своїми секретами, тривогами.
- Ø У ставленні до дитини орієнтуємося на її позитивні якості. Відшукайте ці якості у малюка і плекайте якомога частіше, хваліть, підбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить.
- Ø Повідомляйте дитині про певну вимогу чи заборону у дружній формі, м’яко, без примусу чи тиску.
- Ø Не можна вдаватися до примусу дитини і під час годування. Не слід нав’язувати їй те, чого вона не хоче.
- Ø Фізичне покарання не мають бути нормою і плануватися заздалегідь як метод виховання.
- Ø Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тілесного контакту з матір’ю. Тож не намагайтеся привчати дітей засинати наодинці.
- Ø Позитивний приклад батьків, що володіють свої емоціями, – передумова успішного подолання дитиною своїх страхів.
- Ø Навчаючи дитину писати, краще використовувати простий олівець на кінці з гумкою, щоб вона будь – якої миті могла витерти те, що не вийшло (це усуває страх неуспіху).
- Ø Не дозволяйте дитині дивитися фільми жахів, тому що вона ще не вміє розрізняти вигадку і реальність, а в особливі моменти навіть забуває, що все це лише на екрані.
- Ø Частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками, їм мало читають, не граються з ними, рідко голублять. А більше сварять, навчають, погрожують.