Оздоровічі технології
ЩАСЛИВА КАЗКА
Терапевтичний ефект: допомогти діткам із неповних сімей адаптуватися до ситуації. Навчитися спокійно її сприймати.
Уяви собі…
У далекому-предалекому королівстві жив-був Принц. Він був дуже хорошим хлопчиком. Любив гратися зі своїми друзями, простими дітками, котрі жили в його королівстві. Грав із ними у футбол, бігав, стрибав, плавав, читав, мріяв – одним словом, робив усе те, що люблять звичайні дітки і ти, синку.
У маленького принца були батьки. Король-тато і Королева-мама. Вони дуже любили синочка-Принца. Всі разом проводили час: грали в настільний хокей, ходили на рибалку, розповідали цікаві історії про мандри героїв, жартували, сміялися, гуляли в парку, слухали спів птахів.
Раптом щось сталося: Король-тато і Королева-мама перестали розуміти одне одного, їм стало сумно разом і нецікаво. Вони навіть почали сперечатися, кричати й одного дня, щоб не змушувати страждати одне одного, вирішили розійтися. Королева-мама залишилася з Принцом-синочком правити королівством, а Король-тато подався правити іншим.
Король-тато сумував, що довелося розлучитися з Королевою-мамою і синочком, та жити й сваритися ще важче. Відтоді Король-тато навідувався до Принца, коли міг. І вони знову грали та розмовляли. Було весело й цікаво.
Спочатку Королева-мама дуже сумувала, а разом з нею сумував і синочок. Та одного разу до них завітала в гості Добра Фея. Вона була привітна, знала багато ігор, в які навчила гратися і Принца з мамою. Розповідала дивні історії про різних людей та тварин. Коли мама із синочком слухали, то не відчували, як спливав час, і разом із ними спливали сумні спогади про розлучення.
Через деякий час Королева-мама і Принц-синочок навчилися жити по-новому і перестали сумувати. Тепер їм було добре і весело навіть без Короля-тата.
Добра Фея сказала на прощання Королеві та Принцу: «Коли вам стане сумно і похмуро на душі, коли серце перестане бачити яскраві кольори, а пісня не буде звучати у грудях, напишіть мені листа, і я пришлюж вам замовляння, яке розжене ваш сум».
Такий момент настав. Ішли дощі. Королева та Принц сумували, і нічого їх не могло розважити. Тому пригадавши слова Феї, вони знайшли папір, написали і відправили листа. Чекали на відповідь, а вона все не приходила.
Одного дощового дня Королева-мама і Принц-синочок показували одне одному ляльковий театр: історію про чоловіка, який не міг знайти, де зупинитися і перепочити. І наче в казці, саме в цей момент у величезні замкові ворота постукали…
Охоронці довго не впускали подорожнього у двір. Розпитували, як звати, чим займається, куди йде, чого постукав саме в ці ворота тощо. Почувши розмову, Королева вийшла до охоронця і дізналася про незнайомця та поцікавилася сама його намірами. Виявилося, що він теж Король, тільки з іншого королівства на березі моря. Його королівство пішло під воду після сильного цунамі. Тільки він один і зміг урятуватися.
Королева-мама добре ставилася до людей і намагалася їм допомогти, особливо в скрутні для них моменти. Тому вирішила впустити Короля до замку пожити. Він повечеряв і ліг спати, бо був дуже знесилений.
Зранку встав бадьорим, познайомився з Принцом-синком, навіть пограв із ним у футбол та теніс. Вони одне одному дуже сподобалися. І відтоді стали дружити.
Королева-мама дивилася на стосунки Короля-гостя та Принца-синочка, і їй подобалася їх дружба. Король-гість часто проводив час і з Королевою-мамою: ходили в королівський парк на прогулянку, їздили на перегони верхи на конях, переглядали фільми. Коли вони були разом, то забували про час: могли говорити довго-довго, розповідати одне одному дивні історії тощо.
Король-гість щиро полюбив Королеву-мама і Принца, як свого сина. Він запропонував Королеві руку й серце, бо захотів прожити з нею і з Принцом решту свого життя.
Королева-мама і Принц-синок не довго думали та згодилися, тому що й їм було добре з новим Королем, якого потім стали називати Король-тато.
Відтоді стали жити втрьох: Королева, Король і Принц, а через рік у нихзявилася маленька Принцеса-донечка!
Усі разом живуть і досі, щасливі й веселі!
А ти щасливий?